Автотранспортний коледж Державного вищого навчального закладу "Національний гірничий університет" м.Дніпро

 

 

 

 

 

 

html counterсчетчик посетителей сайта

Історія коледжу

Автотранспортний технікум

 

Автотранспортний коледж Державного ВНЗ "НГУ" створений на базі Дніпропетровського автотракторного технікуму, який був організований згідно з постановою ЦВК і РНК СРСР № 237 від 23 червня 1930 року і мав назву Дніпропетровський автомобільний технікум (з робочим вечірнім відділенням), який був підпорядкований Головному дорожньому управлінню УРСР.
У 1944 році технікум був перейменований в автомобільно-дорожній і підпорядкований Міністерству автомобільного транспорту УРСР. Технікум готував техніків-механіків автомобільного транспорту. Окрім цього з 1954 по 1959 рік технікум проводив підготовку техніків-будівельників за фахом "Будівництво і експлуатація автомобільних доріг і мостів" і тому називався Дніпропетровським автомобільно-дорожнім.
З 1961 року технікум розпочав підготовку техніків-експлуатаційників і став називатися Дніпропетровським автотранспортним технікумом ( ДАТТ ).
У 1997 році згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.97 № 526 "Про удосконалення мережі вищих і професійно-технічних учбових закладів" ДАТТ був розформований. Наказом Міністерства освіти України за № 218 від 20.06.97 був створений Автотранспортний технікум НГУ (АТ НГУ). Учбовий автотранспортний центр є самостійною структурною одиницею Дніпропетровського НГУ.
Зараз коледж здійснює підготовку молодших фахівців на денній формі навчання осіб, які отримують документи державного зразка про базову загальну середню освіту і про повну загальну середню освіту; на заочній формі навчання тільки фахівців, які мають документ державного зразка про повну загальну середню освіту по двох спеціальностях: 5.090240 "Обслуговування і ремонт автомобілів і двигунів" і 5.100404 "Організація перевезень і управління на автотранспорті".
 

Із спогадів

У 1944 - 46 роках: "Декілька кімнат, не схожих на аудиторії, довгі столи з неструганих дощок, такі ж лавки, вікна, наполовину закладені цеглиною, студенти - в солдатських формах, вчорашні воїни - так виглядав наш автодорожній технікум в 1946 році, в Кайдаках, в будівлі, де зараз знаходиться "Сірчановоднева лікарня". Постійної будівлі учбового корпусу не було. Доводилося періодично міняти, як то кажуть, місце проживання. У 1950 році технікум передислокувався на вулицю "Комсомольську", 52. До революції в цій будівлі була стайня, а в роки громадянської війни - знаходилася охорона в'язниці, яка була розташована навпроти.
Нелегкий післявоєнний час... Тоді не було шикарних кабінетів, зате було величезне бажання вчитися. Правду адже говорять в народі: "Добре в гостях, але удома краще". І це справедливо. Нам потрібний постійний дах над головою, нам потрібна своя будівля.
І ось 1963 рік... На проспекті Кирова, 111 почалося будівництво нашого технікуму. У січні 1967 року він вже прийняв перших студентів.

Вітрук М.П.

 

Талісман технікуму

Автомобіль-герой

ЗіС-5 вважався кращою радянською довоєнною вантажівкою. Його ресурс до капітального ремонту складав 70 тис. км, а нерідко "Захари" ходили більше 100 тыс. км. Їх двигуни могли працювати майже на усьому, що горить: бензині з октановим числом 55-60, бензолі, суміші спирту з бензином або бензолом, в жарку погоду - на гасі.
Коли почалося виробництво ЗіС-5, то разом з основною моделлю випускалися модифікації з подовженою (ЗіС-11, ЗіС-12, ЗіС-14) базою. Шасі ЗіС-11 призначалося для пожежних автомобілів (довжина - 7500 мм), а шасі ЗіС-12 і ЗіС-14 - для різних спеціальних автомобілів. Тривісні отримали індекс ЗіС-6 (1934 р.), газобалонний - ЗіС-30. Були також газогенераторні (ЗіС-13, ЗіС-21, ЗіС-31), напівгусеничні (ЗіС-22 і ЗіС-42) і повноприводні ЗіС-32.
Модель поставлялася до Туреччини, Ірану, прибалтійських республік і Монголії. Експортний варіант зовні відрізнявся наявністю переднього бампера, який, як і облицювання радіатора, був нікельований. Всього до війни встигли виготовити більше 325 тис. "Захарів", приблизно третина з них була відправлена до армійських частин. На базі ЗіС-5 виготовлялися самоскиди, цистерни, хлібні фургони, автобуси... Перші легендарні "катюші" також збиралися на шасі ЗіС-5.
Всього за роки випуску 1934-1948 було випущено 532 311 автомобілів ЗіС-5, а модель ЗіС-5В випускали з 1941 по 1958 роки, ЗіС-50 (1948), ЗіС-11 в 1934-41 роках, ЗіС-12 в 1935-41 роках, ЗіС-14 в 1936-40 роках.
Загальними зусиллями було зведено постамент та встановлено на нього автомобіль-воїн, як хранитель коледжу...

 

Хронологія директорства