Автотранспортний технікум Державного вищого навчального закладу "Національний гірничий університет" м.Дніпропетровськ

 

 

 

 

 

 

 

 

html counterсчетчик посетителей сайта

Батькам

Шановні батьки!

Дуже рада вітати Вас на сайті нашого технікуму!

Сподіваюсь,  матеріали , що тут розміщені,  Вас зацікавлять і  будуть корисними. Адже створені вони були для людей , яких поєднує не просто щось спільне, а дуже важливе для кожного: наші діти-студенти. Для працівників технікуму вони – наші студенти, для рідної сім'ї – просто діти, а разом і виходить : наші діти-студенти. 

Вони живуть, ростуть , навчаються і вирішують власні задачі, а ті, хто поруч , мають щастя брати  участь у всіх цих речах разом з ними. Тож ця стаття для людей , поєднаних одним великим щастям – дітьми-студентами.

Перші 15-16-17 років їхнього життя ми  з Вами багато схожих питань вирішували окремо, а тепер Автотранспортний технікум поєднав нас (ура!), і дещо ми обов'язково робимо разом. Як мінімум - супроводжуємо цю молодь на певному етапі життя.

А для психолога технікуму  - це можливість надати групову консультацію для аудиторії, що вирішує спільні задачі.

 

Самий  «загальний момент» для сімей студентів – це встигнути пристосуватись до нових обставин: у родині «з'явилась» майже доросла людина з новим статусом «студент». Цей/ця студент/ка вчиться жити у своєму новому «образі» та віці, а найближче оточення теж вимушене пристосовуватись до його/її нового життя. А хіба можливо інакше, якщо змінюються обставини?  Тож  доводиться дуже дорослим і вже компетентним людям навчитись відповідати своїм новим обов'язкам ( батьки студента!) і взаємодіяти по-новому з такою рідною і знайомою «новою» людиною.

 

Що варто врахувати батькам на цьому етапі?

 

По-перше, вікові складнощі старших підлітків.

 

Якщо мова йде про підлітків 15-16 років та переважно хлопців, варто нагадати собі народну мудрість про етапи дорослішання чоловіка:

 коли йому 5 років, мама знає все;

 в  10 він розуміє, що вона чогось не знає;

коли йому 15, вона зовсім нічого не розуміє;

в 30 він зрозуміє, що потрібно було слухати маму.)))

А пам'ятаючи про це,  можемо враховувати, що більшість наших першокурсників , знаходиться на вершині усіх можливих негативних проявів у поведінці підлітка.

 Що стоїть за цими поведінковими проявами?

  1. Фізіологія: віковий стан гормональної бурі в організмі, що може відображатись у непередбачуваних емоційних сплесках та дуже ускладнювати спілкування;
  2. На рівні внутрішньо сімейного спілкування може виявитись особливе погіршення відносин хлопця з матір'ю, доньки - з батьком. В основі цього «ворожого ставлення» до найближчих скоріш за все лежать ті ж самі почуття, які  десь у дошкільному віці виявлялись закоханістю у батьків. Дорослим залишається ставитись с розумінням і виявляти терпіння.
  3. Орієнтація підлітка у спілкуванні на однолітків. Дуже важливо отримати життєвий досвід  у питаннях, з якими до батьків та дорослих не звернешся, засвоїти норми та цінності рівних, серед яких підліток житиме у майбутньому. (Не з батьками.) Враження від команди, що обрана авторитетною, не завжди позитивне у старшого покоління. А якщо роздивитись, виявляється, це теж діти, і такі ж недосвічені, як і наш підліток.

 

 

В таких обставинах дорослому приходиться засвоювати нову конструктивну позицію, яка відповідає спілкуванню зі старшим підлітком. Це означає розуміння зміни своєї ролі у житті власної дитини і  зайняття позиції старшого зацікавленого уважного друга.

Знов пригадаємо народну мудрість: до 5ти років поруч з нами цар, навколо якого обертається наше життя,  до 12 – солдат, що вчиться дисціпліні та умінню виконувати накази, після 12 – рівний друг.

Слід врахувати, що  старший уважний друг

виявляє велику зацікавленість у справах молодшого та недосвідченого,

свою точку зору висказує у прийнятній формі, авторитаризм і тоталітарний контроль відміняються,

створює можливість для обміну з молодшим враженнями, почуттями, думками.

 

Крім того, старший друг враховує інформацію, яку отримує від інших дорослих джерел з оточення своєї дитини. Не тому, що жорстко контролює, а тому що люди дуже хвилюються, коли вперше так змінюється їхнє життя. Потрібно зуміти пояснити це молодій людині, не обурюючи зайвим контролем, а посилаючись на власні почуття. Додамо, що багато у кого доросла дитина-студент фактично змінює місце проживання з рідного дому на гуртожиток.

 

У спілкуванні з друзями та приятелями своєї дитини варто відмовитись від різких виховних моментів. Залишатись цікавим та поважним у очах підлітків – важлива справа.

 

У загальних рисах успіх у спілкуванні та позитивний вплив неминучі, якщо вдається настроїти себе на спокійну розмову, зберегти почуття гумору та пам'ятати, що маємо справу не із «завершеною» дорослою людиною , а тільки з підлітком , котрий ще росте та розвивається і розумово, і фізично, і духовно. На цей час він ще не знає, що поки що не є рівним дорослому. І багато на які підліткові експерименти можна навіть не звертати уваги, якщо дитина не переносить у сім'ю неприпустимих у спілкуванні норм. А коли виникає потреба працювати над чужими недоліками, то необхідно самому бути зразком якостей, які беремось виховувати у інших. Якщо доросла людина ще й в змозі пригадати себе у відповідному віці, все буде добре.

 

 

 

По-друге, крім вікових труднощів врахуємо такий непростий адаптаційний період.

 

Крім вікових складнощів наші першокурсники та їх сім'ї зараз переживають процес адаптації (пристосування) до навчального закладу. В ідеальному випадку це пристосування займає 2 місяці, для більшості потрібно до півроку, комусь знадобиться цілий навчальний рік. І  для підлітків цей процес йде складніше ніж зміна роботи для дорослого.

  1. Для багатьох студентів це фактично зміна місця проживання, а у когось гуртожиток  визиває асоціації з «літнім табором відпочинку».
  2. Зміна навчального колективу. На «старті» навчання студентська група знаходиться у стадії формування колективу, і багато хто не розуміє ні власного в ньому місця, ні інших. Додайте , що до можливих помилок у спілкуванні підлітки ставляться жорсткіше ніж дорослі.
  3. Вимоги навчального закладу. Навчальний процес у технікумі потребує більшої самостійності від студента, ніж школа від учня.
  4. Стосунки з викладачами. Студенту потрібна допомога у налагодженні цих стосунків, але не у вигляді зайвої критики педагога. Конструктивніше буде вислухати підлітка і звернути увагу на позитивні якості, що дозволяють людині займати посаду викладача, на необхідність студенту навчитись жити  за правилами навчального закладу, по-дорослому враховувати вимоги керівника на робочому місці.
  5. Стадія професійного самовизначення актуальна для всіх. Важко, не маючи досвіду, у 15 років обрати спеціальність на все життя. Хтось розчарується у професії, і це не сприятиме   навчанню. І знов залишається розраховувати на допомогу досвідчених дорослих, які зможуть обрати вірний тон бесіди, ще раз розкрити переваги технічної освіти та різноманітні перспективи по закінченні закладу.

 

Залишається додати, що питання стосовно навчання, спілкування та інши виникають у людей не тільки на першому курсі. Але все, що з нами відбувається, хтось вже пережив. Якщо є потреба, звертайтесь, обміняємось досвідом!

Тим більш, якщо присутнє почуття власної безпомічності у взаємодії зі своїм підлітком, це може бути приводом звернутись на консультацію до спеціалістів. Краще врахувати досвід педагога, який бачить поведінку дитини у порівнянні з однолітками, отримати можливість подивитись на ситуацію під іншим кутом зору та  своєчасно підкорегувати  власну позицію , ніж виправляти неприємні наслідки. Допомога психолога освіти може бути у підказці, на які обставини варто звернути увагу близьким підлітка , по-перше, у власних вчинках , враховуючи закони вікового розвитку та можливості студента відповідати  вимогам навчального процесу. Психолог освіти працює зі здоровими людьми, що просто цікавляться додатковою інформацією стосовно самих себе або вирішують якісь складнощі. Якщо виявляються  обставини зі сфери компетенції медичних психологів, психоневрологів, психотерапевтів, психіатрів варто звернутись на консультацію до цих спеціалістів і не ризикувати здоров'ям. Найважливіший сигнал, що потрібна допомога, - різкі зміни у поведінці дитини. Бо такі зміни не завжди є результатом «злої волі» людини, а можуть свідчити про обставини, які вирішються за допомогою оточення, а не самостійно.

 

 

Головне ставитись до близьких з розумінням того, що наша  підтримка друг другу компенсує будь-які складнощі на всіх етапах розвитку людини. Успіхів!

 

З повагою, Андрєєва Діна Іванівна, практичний психолог Автотранспортного технікуму.